Проповідь митрополита Антонія Сурожського у неділю Торжества православ’я

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Ми святкуємо сьогодні день Торжества Православ’я; але ми повинні пам’ятати, що ми святкуємо Божу перемогу, перемогу істини, перемогу Христову над усіма слабкостями людини. Це не торжество, нас православних, над іншими віросповіданнями і іншими людьми; це перемога Бога над нами і, через нас. Хто з нас зможе сказати, що він вірує так, як описано це в Святому Писанні?

В кінці Євангелія від Марка йдеться про те, що віруючому всі чудеса будуть відкриті, мовами новими заговорить, хвороби вилікує, мертвих воскресить, якщо яку-небудь отруту вип’є, не зашкодить йому: хто з нас може про себе сказати, що у нього така або подібна віра?

Про нас можна сказати те, що апостол Павло сказав, що ми несемо святиню ніби в глиняних посудинах; ми – глиняні посудини, ми – посудини негідні того змісту, яке нам Господь дає. І дійсно, Церква нас приймає, але ми Церкву – ні, вона неосяжна, а ми – малі.

Церква це не тільки людське суспільство людей, які увірували в Христа. Церква – це чудо, це присутність всієї таємниці Святої Тройці у нашому середовищі і прилучення наше милістю Божою, благодаттю Божою до цього чуда. Перший член Церкви це Спаситель Христос, в Якому вся повнота Божества перебуває тілесно. Він в тілі Своєму Бог, Він у Божестві своєму людина.

І разом з Ним Його дар, Дух Святий виливається на все земне, не тільки на віруючих, але на весь світ, тому що Він розкрив двері, через які виливається таємниця вічності. «Я є двері вівцям», Я – двері вівцям; якщо хто через ці двері увійде, він вийде в нове життя, він знайде пасовисько.

І в іншому місці апостол Павло нам каже, що сила Божа в немочах виявляється. Так, ми всі недостойні того багатства, яке нам Господь дарував і дає день у день, з години в годину протягом всього нашого життя. Ми немічні, але сила Божа в нас діє. І ось це ми святкуємо сьогодні. Не те, що православні люди так перевершують святістю свого життя, своїм знанням про Бога, тим, як вони будують новий світ за вченням Божим; ми святкуємо те, що у Своїй милості Господь нам дає, в нашій немочі, дає розуміти те, чого по-іншому зрозуміти не можна. Ми знаємо багато; але ми не так Його знаємо, як ми покликані Його знати.

Один з древніх богословів каже, що віра – це життя Святого Духа, Який розкриває в нас всі таємниці Божі. Хто з нас посміє це сказати?

І тому, оскільки ми долучені до цього чуда пізнання Божого через втілення Христове, через дар Святого Духа, через малу нашу віру, нашу довіру до Бога, нашу тугу за Богом, оскільки ми долучені до цього, то сьогодні ми можемо тішитися про те, що Бог у Своїй любові, у Своїй милості, у Своїй ласці стільки дає нам пізнання про Себе, і не розумовим пізнанням, а пізнанням, яке досягає до самих глибин нашій душі, нам дає розуміти, Хто Бог, і з іншими поділитися хоч тих невеликим знанням, яке у нас є.

А іноді те, що ми говоримо, досягає іншої людини глибше, ніж воно досягло нас; ми кидаємо насіння, яке ми тільки в руці тримаємо, а воно падає на добру землю, яке  приносить такий плід, про який ми і мріяти не могли.

Тому будемо радіти сьогодні про те, що Бог і в нас перемагає, що Бог і в нас розкриває і істину, і життя, і любов, і радість, робить нас новою людиною, але не будемо звеличуватися над іншими. У давнину були створені дуже строгі правила про те, щоб не спілкуватися з єретиками; але ті єретики не просто іншодумці були; ті єретики відрікалися від того, що Христос є Бог втілений, вони відрікалися від того, що Бог, який прийшов у світ, втілився, говорили, що Він був тільки примарним за людською присутністю, вони знищували нашу віру у втілення і в порятунок, в хрест і воскресіння. Так, з тими православним молитися було неможливо; не можна було ділити віру, надію свою з ними.

Але пройшов час, і один з самих традиційно-вузьких богословів нашого часу, владика Антоній Храповицький в одній статті пише про те, що нам треба задуматися над тим, чому Церква так строго ставилася до єретиків давнини і так більш і більш і більш розкриває своє серце і обійми до іншомислячих наших часів. І він ставить питання: невже Церква втратила чуття, невже Церква більше не вміє розрізнити між істиною і брехнею, між правдою і неправдою? І він відповідає: Ні, звичайно ні! інакше вона перестала б бути Церквою, місцем, де живе повнота Божества.

Але це пояснюється тим, що в міру того, як проходили часи, іншодумці несли з надр Церкви все більше і більше багатство, і помилки їх робилися усе дрібніші і дрібніше, і тому між ними і нами є спільність віри, спільність досвіду, спільність життя, якої не було в ранні часи з єретиками перших століть. І тому ми можемо звернутися з радістю до наших братів іншомислячих, людей іншої віри, і радіти про те, що і вони носять святиню в глиняних посудинах, як ми в глиняних посудинах наших сердець.

І тому тепер нам треба розкрити наші серця всім. Нам говорить апостол Яків: Покажи мені свою віру без діл твоїх, я тобі покажу мою віру з діл моїх … Покажемо нашу віру з наших справ і подивимося, які справи роблять інакодумці, які не поділяють нашу православну віру, і ми побачимо, що багато з них приносять плоди віри більші ніж багато з нас, живуть вони більш Христовим життям, незважаючи на неповноту їх віросповідання.

Я увійшов у війну з дуже різким почуттям відсторонення від іншомислячих. І коли я зустрівся з людьми, які в небезпеці смерті своє життя віддавали для іншого, яка б не була їх віра або невіра, я на них став дивитися іншими очима. І тому я і кажу тепер, що ми повинні тішитись тому, що Бог розкриває Себе, переливає Себе в душу всіх людей частку істинного знання. Але якщо ми православну віру сповідуємо, якщо нам дана така чистота, така повнота віри, то ми повинні благоговійно, зі страхом її носити і жити згідно з нею, і тільки тоді ми зможемо говорити про те, що ми Христові учні в повному сенсі слова. А на інших будемо дивитися і дивуватися тому, як з малого знання люди будують велике життя, і каятися, що ми з повноти віри православної часто не вміємо створити громаду, або суспільство, яке гідне Христа і гідне тієї віри, яку ми сповідуємо. Амінь.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *